УДК 330.341.1:656.2

Плєтникова І.Л.

Українська державна академія залізничного транспорту

ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ЗАЛІЗНИЧНОГО  ТРАНСПОРТУ

В  КОНТЕКСТІ ЕКОНОМІКИ ЗНАНЬ

Обоснована целесообразность формирования концепции развития железнодорожного транспорта с ориентацией на экономику знаний, а именно - разработки и внедрения системы управления знаниями.

Сьогодні здатність до генерації, використання та розповсюдження нових знань стає основою національної конкурентоспроможності та базовою передумовою прискореного інтенсивного соціально-економічного зростання. В 2000 р. в Лісабоні країни ЄС проголосили, що «у 2010 році Європа стане найбільш конкурентоспроможним суспільством у світі - суспільством знань».

Характерними ознаками економіки, яка базується на використанні «знаннєвих» чинників, є домінування в структурі ВВП високотехнологічних галузей та інтелектуальних послуг, формування переважної частки національного прибутку за рахунок інноваційної або технологічної ренти, високий рівень капіталізації компаній, основна вартість яких формується завдяки нематеріальним активам, тобто інтелектуальної складової. Головна відмінність економіки знань від так званої «товарної економіки» полягає у безперервному технологічному оновленні виробництва та самовідтворенні його «знаннєвих» чинників, їх невідчужені в процесі економічного обміну, швидкому оновленні та відносній доступності для використання.

До основних державних пріоритетів соціально-економічного розвитку України на 2009-2012 рр. відноситься будівництво сучасних транспортних коридорів та інтегрування до загальноєвропейської інфраструктури і розвиток залізничного транспорту та підвищення його безпеки (передбачає модернізацію та розвиток залізничного транспорту, запровадження швидкісного руху поїздів, оновлення рухомого складу та будівництво пасажирських вокзальних комплексів).

Тому, враховуючи вищевикладене, актуальним є дослідження перспектив розвитку залізничного транспорту в контексті економіки знань, а саме: можливості впровадження управління знаннями на залізничному транспорті, створення сприятливих умов до нарощування і ефективнішого використання інтелектуального потенціалу, формування інноваційної системи залізничного транспорту.

Останніми роками видатні корпорації впроваджують у себе управління знаннями (не тільки інформацією на певних носіях, а і знаннями, що містяться у головах співробітників), вводять посади менеджерів знань. Це дозволяє, по влучному вислову Д. Боткіна і Ч. Сілі, ставити і вирішувати правильні задачі, замість правильного вирішення задач самих по собі. Тобто, з впровадженням системи управління знаннями на підприємстві підвищується швидкість і якість рішень, що приймаються, потрібна інформація надається потрібній людині у потрібний час.

Дослідивши існуючі в літературі визначення поняття «управління знаннями», ми дійшли висновку, що це систематична діяльність по збиранню, створенню, зберіганню, розподілу і ефективному використанню знань з метою підвищення компетенцій організації для забезпечення її ефективності й конкурентоспроможності.

Існує багато класифікаційних ознак знань. Найважливішою для створення системи управління знаннями, на наш погляд, є класифікація за формою існування. Вона наведена у праці японських вчених І. Нонаки і Х. Такеучі, які класифікують знання на «відкриті», явно виражені (explicit) і «приховані», невловимі (tacit). Наприклад, відкритою компонентою технічного знання є схеми, креслення, специфікації, а «прихована» утримується в головах людей. «Прихована» інформація не піддається кодуванню, тобто запису, що дозволив би її копіювати і переносити.

В літературі виділяють дві функції управління знаннями: соціальну і технологічну. Соціальна функція - зробити приховані знання явними, які працівник, йдучи з компації, не зможе забрати з собою (відчуження і перенесення знань на носії) або прив'язати працівника до свого підприємства, перетворюючи його, наприклад, у співвласника. Технологічна функція - створення технологічного забезпечення «працівників знань».

Основними проблемами, що заважають впровадженню управління знаннями на залізничному транспорті, на наш погляд, є:

1. Головна проблема - менталітет керівництва, яке традиційно вважає головним ресурсом основні виробничі фонди і не сприймає працівника як цінний актив, носія інтелектуального капіталу, відноситься до людини як до «гвинтика», який можна легко замінити на інший. Низький рівень корпоративної культури.

2. В умовах скорочення штатів в ситуації кризи з підприємств залізничного транспорту йдуть цінні працівники, яких не влаштовує рівень заробітної плати з вирахуванням відпусток без утримання і 4-денного робочого тижня, багато з них - пенсіонери, і з ними безповоротно втрачаються «приховані», невловимі (tacit) знання. Крім того, йдуть талановиті працівники, яким не надаються перспективи кар'єрного зростання.

3. На жаль, колективи підприємств не заохочуються на виконання будь-якої роботи, розроблення інноваційних ідей, окрім своїх посадових обов'язків.

4. Підвищення кваліфікації спеціалістів і керівників проводиться 1 раз на 4 роки, а доцільним було б впровадження безперервної освіти, як у провідних корпораціях світу, для підвищення інтелектуального потенціалу працівників.

5. Атестація працівників проводиться лише 1 раз на 5 років, і в основному формально, що не дає можливості адекватно оцінити рівень кадрового потенціалу кожного працівника і його цінність для підприємства.

6. Розстановка кадрів в основному виконується не за об'єктивними критеріями відповідності даного працівника посаді, а за суб'єктивними, що не сприяє формуванню «команди», позитивного морального клімату в колективах.

7. Існують також проблеми з кодифікованим, тобто, формалізованим знанням. Дії з цим видом знання часто є ускладненими внаслідок невизначеності, яку інформацію, в якому вигляді, які підрозділи повинні надавати.

Формування концепції розвитку залізничного транспорту з орієнтацією на економіку знань, а саме: перенесення акценту керівництва з постійної мінімізації витрат у короткостроковому періоді на створення умов для розвитку персоналу, усвідомлення важливості і необхідності управління знаннями, розроблення заходів щодо вирішення вищенаведених проблем дозволить прискорити інтегрування залізничного транспорту до європейської транспортної системи і підвищити його конкурентоспроможність.