УДК 339.137.2

Стасишен М.С.

Державний економіко-технологічний університет транспорту

ПРОБЛЕМИ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ

ГАЛУЗІ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ

В рыночной экономике особенное место принадлежит категории «конкуренция». Часто ее считают основой рыночной экономики, экономики устойчивого развития и научно-технического прогресса.

Велике значення конкуренції надається у зв'язку з тим, що прагнення господарюючих суб'єктів забезпечити свою конкурентоспроможність на регіональних та міжнародних ринках супроводжується розробкою та запровадженням інноваційних та інвестиційних програм, які в свою чергу сприяють зниженню собівартості, підвищенню якості та зниженню цін на пропоновану продукцію, роботи, послуги. Ці результати впливають на зростання ефективності діяльності господарюючих суб'єктів та добробуту споживачів. Конкуренція передбачає боротьбу господарюючих суб'єктів за робочу силу і тому вона повинна сприяти зростанню добробуту працюючих. Конкуренція спонукає господарюючі суб'єкти економно вести свою діяльність і тому вони не повинні допустити марнотратства у використанні природних ресурсів, а також непродуктивних витрат при сплаті штрафів за забруднення навколишнього середовища.

Праці М. Портера (2000), О. Шнипка (2003), монографія Д. Лук'яненка та А. Поручника (2006), праця В. Базидевича (2008) свідчать про те, що проблеми конкуренції охоплюють всі рівні людської економічної діяльності та те, що ці проблеми вивчаються і здійснюється пошук шляхів їх вирішення.

Разом з тим із огляду цих та інших публікацій з питань конкуренції видно, що серед учасників конкурентної взаємодії мало приділяється уваги галузі економічної діяльності національного господарського комплексу країни. Проблемам економіки галузі національного господарського комплексу України автор приділив увагу в декількох публікаціях (М. Стасишен, 2006, 2007, 2008) і встановив, що в Україні мало уваги приділяється економіці окремих галузей. Отже, така сама ситуація повторюється і у вирішенні проблем конкурентоспроможності у розрізі галузей. При цьому відомо, що в проблемах конкуренції вони відіграють значну роль. Галузі відображають особливості конкретного виду діяльності та інтереси господарюючих суб'єктів, що об'єднані в галузі. Тому галузеві проблеми конкуренції є складовими національних та міжнародних таких проблем. Ігнорування галузей як учасників процесу забезпечення конкурентоспроможності продукції, господарюючих суб'єктів, галузі, країни завдає шкоди галузевому розвитку національної економіки та не дає можливостей отримати всебічну характеристику конкурентних змагань на рівні національної економіки та в глобальному масштабі.

Конкретно галузь та її органи управління в питаннях регулювання конкуренції та конкурентоспроможності має великі можливості, які виражаються в тому, що органи управління галуззю мають економічні і технічні важелі забезпечити господарюючих суб'єктів інформацією про інноваційні та інвестиційні досягнення в інших галузях країни та відповідні світові надбання, які корисно і важливо використати в галузі, спрямовувати кошти і зусилля на маркетингові технології підтримки конкурентоспроможності, на заміну старого обладнання, устаткування і технологій. Органи управління галуззю мають можливість також централізовано сприяти господарюючим суб'єктам галузі у ефективному вирішенні екологічних, санітарних, фітосанітарних проблем, запровадженню відповідних стандартів і вимог.

Орган управління галуззю може залучати господарюючі суб'єкти до розробки планів розвитку галузі, програм з вирішення актуальних проблем розвитку виробництва та зростання якості продукції (робіт, послуг), кошторисів бюджетного фінансування, удосконалення навчальних планів та програм дисциплін галузевих навчальних закладів. Такі заходи сприяють зосередженню уваги вітчизняних товаровиробників на можливостях зростання конкурентоспроможності.

Орган управління галуззю, здійснюючи сприяння конкурентоспроможності галузевим суб'єктам господарювання, може розробити відповідну програму і таким чином впливати на цей процес системно і цілеспрямовано, передбачаючи контрольований вплив на іноземні компанії, що проникають на внутрішній ринок. Він може в плановому порядку впливати на інноваційно-інвестиційну діяльність в галузі, коригуючи процеси сприянням залученню кредитів, створенню лізингових структур, здійснюючи оцінку ділових партнерів із інших галузей та із інших країн. Такий підхід може допомагати галузевим структурам мати довгострокову стратегію опанування регіональними, державними та міжнародними ринками, закріплення і утримання на них стійких позицій. При цьому може мати місце природний монополізм галузей за рахунок особливих технологій, сировинних ресурсів. В основному природний монополізм в усіх країнах признається нормальним явищем, а їх розділення - недоцільним. Регулюється така проблема шляхом посиленого контролю держави за ціновою політикою монополіста. Проте в Україні є багато таких галузей, де переважна частина господарюючих суб'єктів є недержавними та такими, що не підпорядковані державному органу управління галуззю. Така галузь не може становити адміністративну монополію.

Сприяючи господарюючим суб'єктам у забезпеченні їх конкурентоспроможності, органи управління галуззю не повинні допускати порушень антимонопольних вимог, правил, положень. Не повинно бути оберігання вітчизняних товаровиробників від конкуренції до такого рівня, що може призвести до їх ізоляції від світового процесу господарювання, відсталості в економіці і технічному розвитку, багатовитратного виробництва, низькоякісної продукції, малоефективної діяльності.

Сучасні періоди історії України пов'язані із вступом до СОТ, підготовкою приєднання до Європейського Союзу, глобалістичними процесами в економіці, необхідністю подолання бідності людей, катастрофічного забруднення навколишнього середовища тощо. Значною мірою зазначені процеси супроводжуються монополізацією, створенням транснаціональних компаній, необхідністю концентрації значних сум коштів для вирішення таких проблем в кожній галузі, країні. В той же час монополізм завдає великої шкоди малому і середньому бізнесу, призводячи їх до банкрутства, усуває конкурентів і конкуренцію, які є важливим чинником ринкової економіки, сприяє використанню монопольно високих цін на товари і послуги, стримує запровадження інновацій тощо. То ж проти зміцнення позицій монополізму в країні і в світі повинні бути використані всі можливі і доступні інструменти, методи, важелі і в тому числі можливості, якими володіють органи управління галуззю.