В наш час кількість автомобілів на дорогах міст паралізує життя в них і завдає колосальної шкоди здоров’ю людей.
Рейтинг найбільших заторів у світі очолює Бразилія, де 1996 року в Сан-Пауло утворилася черга з автомобілів завдовжки 242 км. На другому місці - 180 км затор у Мадриді, Іспанія. Третє місце - 176 км пробка у Ліоні, Франція
На початку 70-х років минулого сторіччя зарубіжні фахівці почали розробляти методики і схеми підрахунку шкоди, яку завдають економіці автомобільні затори. Так, через «пробки» бюджет Японії у 2007 році недоотримав 85 млрд. доларів, США «подарували» заторам 78 млрд. доларів, Німеччина - близько 12 млрд. євро, а Росія - 19,25 млрд. доларів. На жаль, офіційних даних про те, як відбилися «пробки» на бюджеті України, поки що немає.
Фахівці Московського автодорожнього інституту оцінили використання однієї автомобілегодини у 5 доларів. Якщо, наприклад, у великому місті зареєстровано майже 500 тис. автомобілів, і припустити, що принаймні годину кожна друга з автівок стоїть у пробці, то добовий збиток ВВП складає близько 1 млн. доларів. А за рік з бюджету міста вилітає у «пробки» близько 0,4 млрд. доларів. Крім того значно збільшуються перевитрати палива, витрати на знос авто. Надмірна завантаженість автошляхів - головна причина численних ДТП. А як підрахувати збиток, який вихлопні гази наносять екології і людському здоров'ю?
Якщо незабаром наші власті серйозно не візьмуться за ліквідацію «пробок», то Мінздраву доведеться розробляти програми реабілітації постраждалих від заторів.
Базуючись на досвіді розвинених держав, Україна повинна взяти найкраще.
Всі основні причини заторів можна перерахувати на пальцях однієї руки. Перша і найясніша - різко збільшилась кількість автомобілів (в Україні зареєстровано понад 8 млн.) По-друге, будівництво нових доріг і сучасних багаторівневих розв'язок відстає як мінімум на 30-40 років.
Як відомо уникнути заторів у години пік просто неможливо, адже їх породжує стандартний робочий день. Тому, з погляду економіки, є дві можливості вирішити проблему: або збільшити пропозицію (тобто розширити старі чи збудувати нові шляхи, запровадити автоматичні системи керування рухом), або зменшити попит. Критики першого підходу відзначають – це все одно, що боротися з ожирінням, додаючи нові дірочки на паску.
Звісно, будувати треба, але зі світового досвіду відомо: це проблему заторів не вирішить, а навпаки, поглибить. Нові дороги стимулюють людей більше купувати і активніше користуватися автомобілями, що за якийсь час породжує нові затори. Крім того, центр міста перебудувати майже неможливо, а саме там найбільше пробок. Лише поділ руху на місцеве і транзитне може значно розвантажити вулиці. З метою зменшення заторів можливе будівництво великої кільцевої дороги навколо міста. Серйозно розрядити ситуацію із заторами, зможе будівництво паркінгів - підземних і багаторівневих наземних.
Щоб зменшити попит на дороги потрібно запровадити платний в’їзд в найбільш “проблемні” райони міста. Даний захід не обмежує свободу пересування громадян, а навпаки, надає її, адже завдяки йому пересуватися у громадському транспорті можна буде більш-менш нормально, а не так, як зараз, коли автобуси стоять заблоковані у багатогодинних заторах. Тут є суворий вибір – або платний в’їзд і можливість пересуватися, або безплатний і брак такої можливості.
Реальний спосіб вирішення проблеми заторів – підвищити привабливість громадського транспорту, зробити його зручним для користування, щоб пасажири свідомо обирали його для пересування, користуючись приватними автомобілями не щодня, а, наприклад, для виїзду за місто, на відпочинок тощо. Гарним стимулом тут може стати значна економія часу на поїздку. А для цього виділяється одна спеціальна смуга для громадського транспорту.
Скоротити кількість приватних авто на дорогах можна також за рахунок введення швидкісних трамваїв, розбудови метро і використання залізниці на потребу міста.
Необхідно знаходити кошти для закупівлі сучасного рухомого складу та прокладання сучасних колій. І сучасні трамваї є найважливішими, оскільки навіть на покладених безшовних коліях старі трамваї не можуть забезпечити високої швидкості. Розвинені країни світу широко використовують трамваї на гумових шинах – Translohr. Завдяки своїм характеристикам, трамвай потребує менше місця в міському просторі, меншої площі для депо, і, відповідно, менших витрат на землю (радіус розвороту-10,5 м, тоді як у класичного трамваю він становить 20 м.). Завдяки акумуляторним батареям можливий рух трамвая безконтактних ліній, дає можливість проїзду під дорогою на естакаді.
Як альтернативу автотранспорту можна розвивати велосипедний транспорт. Але для цього повинна бути налагоджена інфраструктура: створені велодоріжки і велостоянки, заохочення громадян користуватися велосипедами
У світі широкої популярності набула система, при якій парк автомобілів знаходиться в спільному користуванні відразу декількох водіїв. Автомобілем при цьому розпоряджається приватний або державний власник, який складає графік користування і обслуговує машину. Завдяки цьому знижується кількість автомобілів, зокрема, марно припаркованих на вулицях.
Знову ж таки постає гостре питання при розв’язанні проблеми заторів - забудова і нераціональне використання родючої землі в Україні. Як приклад, для перевезення 60 тис. пасажирів в одному напрямку за годину необхідна смуга землі завширшки 200 м для легковиків, 80 м – для автобусів і 9 м – для рейкового транспорту.
В умовах дефіциту землі в великих містах і недопущення втрат родючої землі на всій території України однозначним є рішення на користь рейкових видів транспорту.
А взагалі, позбавитися від заторів можна тільки в тому разі, якщо на рівні уряду буде прийнята комплексна державна програма, яка не тільки врахує всі нюанси вирішення проблеми, але і буде забезпечена необхідним фінансуванням.