УДК 656.022.8(100):338.49

Юрченко Ю.М.

Українська державна академія залізничного транспорту

Нові підходи в забезпеченні реалізації

проектів розвитку транспортної інфраструктури МТК

Проанализированы подходы к обеспечению реализации проектов развития транспортной инфраструктуры МТК, исследованы преимущества и недостатки такой формы сотрудничества как стратегические альянсы, предложено формировать стратегические альянсы с целью ресурсного обеспечения проектов развития МТК.

Винятково вигідне географічне положення України, її потужна транспортна система та інфраструктура, наявність наукового й освітнього середовища робить нашу країну потенційно привабливою для залучення в систему Євро-Азіайських міжнародних транспортних коридорів. Це реальний крок до її повномасштабної участі у європейській інтеграції. Проте, щоб досягти такої мети, Україні необхідно подолати цілу низку негативних факторів:

відсутність сучасної транспортної інфраструктури;

недостатність інвестицій у створення транспортних коридорів;

невідповідність національного законодавства в галузі транспорту законодавству ЄС;

брак кваліфікованого персоналу;

складність системи транспортної документації;

недостатня електрифікація залізниць;

невисока швидкість руху потягів;

невідповідність стану автомобільних доріг;

низький технічний стан всіх видів транспорту України;

недосконалість системи зв'язку.

Вирішення проблем розвитку інфраструктури міжнародних транспортних коридорів є однією з пріоритетних задач державної транспортної політики інтеграції вітчизняного транспортного комплексу та припускає реалізацію комплексних інвестиційних проектів, серед яких будівництво сучасних мультимодальных логістичних комплексів, мережі високошвидкісних автомобільних доріг, мережі національних аеропортів-хабів, розвиток інфраструктури морських портів - тобто забезпечення надання якісних і конкурентоспроможних послуг.

Здійснення вищезазначених заходів потребує значних інвестиційних ресурсів, які можна залучити за рахунок розбудови партнерських взаємовідносин з приватними інвесторами. При цьому існує широкий спектр форм взаємодії, обрання яких залежить від багатьох факторів. Серед них найбільший вплив мають:

бажаний ступінь участі держави в бізнес-процесі;

досконалість законодавчої бази і рівня її підготовленості до реалізації необхідних бізнес-процесів;

існуючий інвестиційний клімат в країні;

інвестиційна привабливість.

У сучасних вітчизняних умовах перспективною формою співробітництва є стратегічні альянси.

Стратегічний альянс - це ділові відносини між підприємствами, які спрямовані на розподіл ризиків, об'єднання своїх сильних сторін і інтеграцію бізнес-функцій для досягнення взаємної вигоди. Кожній з партнерів по альянсу може залишатися юридично відокремленою особою, на відміну від злиття, при якому об'єднуються активи осіб.

Залежно від сфер діяльності, роботу яких повинні удосконалити стратегічні альянси, їх  умовно можна розділити на три види:

альянси для реалізації проектів НДДКР;

альянси для організації спільного виробництва;

альянси для сумісного освоєння нових ринків.

Організація альянсу є не тільки трудомістким, але і ризикованим заходом, тому потребує  попередньої оцінки перспектив співпраці.

Стратегічний альянс має ряд специфічних властивостей. До його позитивних рис слід віднести: незалежність кожного партнера; оборотність ухвалених стратегічних рішень; відсутність проблеми адаптації персоналу; створення нового знання; можливість економити на трансакційних витратах; довір'я між партнерами. Негативні риси: наявність декількох керівних центрів; непередбачуваність наслідків створення альянсу; поєднання співпраці і конкуренція компаній, утворюючих стратегічний альянс, що призводить до того, що інтереси і мета партнерів часто суперечать один одному; нестабільність організаційної структури.

Зазначені переваги стратегічних альянсів дозволяють використовувати їх для ресурсного забезпечення реалізації проектів розвитку інфраструктури міжнародних транспортних коридорів, що сприятиме збільшенню транзитних потоків в Україні.