УДК 656

Чеховська І.С.

Головне фінансово-економічне управління Укрзалізниці

ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ В ГАЛУЗІ

ЗАЛІЗНИЧНОГО ТРАНСПОРТУ

На современном этапе развития железнодорожного транспорта важным является аккумуляция существующего опыта по развитию отрасли. Особое внимание следует уделять усовершенствованию методов государственного регулирования железнодорожного транспорта.

Останнім часом відчувається інтенсивна експансія приватного капіталу в сферу природних монополій, де складається система партнерських відносин між державою і бізнесом.

Спільні приватно-державні проекти в сфері природних монополій пов'язані з високими ризиками, що викликає необхідність ефективного управління ними.

Зниження таких ризиків - комплексна проблема, яка може бути вирішена тільки на основі використання методології проектного фінансування, інвестиційних, страхових та інших інститутів, в рамках  складних схем розподілу відповідальності між учасниками інвестиційного процессу.

Історично залізнична галузь з моменту її становлення знаходилась в руках держави. В 90-ті роки все більше європейських країн почали передавати права управління об'єктами та інфраструткурою залізничної галузі приватним компаніям. При цьому право розпоряджатися ними залишалось за державою, а приватному сектору передавались права володіння і використання. На бізнес були покладені функції управління, господарського ведення, інвестування і експлуатації.

В подальшому державні органи почали перекладати на бізнес основну частину ризиків. За це вони надали приватному сектору, як діловому партнеру, адміністративно-господарську свободу на об'єктах своєї власності, а також право присвоєння надприбутків як компенсації за підвищені ризики.

Разом з тим держава залишила за собою контрольні і регулюючі функції, зокрема щодо встановлення тарифів і цін на продукцію і послуги підприємств природних монополій. Залучаючи приватний капітал на концесійній основі, проводячи так звану непряму приватизацію шляхом переміщення в окремі сегменти галузей, держава відмовляється від значної частини невластивих їй функцій, визволяє ресурси і отримує можливість приділяти бульше уваги новим, соціально-важливим функціям, що з'являються в епоху глобалізації.