Рассмотрен процесс формирования размера платы за размещение (распространение) рекламы и рекламных средств предприятий железнодорожного транспорта. Предложены методические подходы относительно разработки и применения единой для предприятий, железнодорожного транспорта системы норм и методов расчета размера платы за размещение рекламы и рекламных средств.

Нові економічні обставини вимагають пошуку на ринку транспортних послуг нових або розширення існуючих джерел надходження коштів, у тому числі і серед допоміжних (неосновних) видів діяльності. Одним з них є рекламно-інформаційна діяльність на залізничному транспорті, яка на даний час потребує застосування наукового підходу до формування єдиної політики як цінової, так і організаційної.
З метою формування єдиного когнітивного простору щодо господарського механізму рекламно-інформаційної діяльності на залізничному транспорті, авторами статті розроблено спеціальний понятійний апарат, який ґрунтується на приписах і визначеннях нормативно-правових актів України, що стосуються рекламно-інформаційної діяльності та залізничного транспорту.
Запропоновано рекомендації, які призначені для розробки і застосування єдиної системи норм і методів розрахунку розміру плати за розміщення (розповсюдження) реклами та рекламних засобів, з врахуванням спеціальних коефіцієнтів, що відображають особливі умови та специфіку діяльності підприємств залізничного транспорту. При такому розрахунку використовується метод коефіцієнтів, де у якості базового елементу використовується мінімальна заробітна плата, як опосередкований, інтегральний показник економічного стану країни, індикатором росту (падіння) цін на основні групи товарів (послуг), і до якої застосовується система спеціальних коефіцієнтів.
Мінімальна заробітна плата – це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може здійснюватися оплата за виконану працівником місячну, погодинну норму праці (обсяг робіт). Згідно з підпунктом 52 пункту 5 статті 38 Бюджетного кодексу України розмір мінімальної заробітної плати визначається в Законі України про Державний бюджет України на відповідний рік. Практика застосування мінімальної заробітної плати у якості базового елементу розрахунків є доволі поширеною. Широкого підтвердження цей факт знаходить у нормотворчій діяльності. Лише законодавчими актами визначено не менш як 15 випадків застосування мінімальної заробітної плати, серед яких, окрім безпосередньо розрахунку оплати праці, можна знайти розрахунки статутного капіталу товариства, компенсації за порушення авторського права, оплати послуг арбітражного керуючого тощо.
Останнім прикладом є внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 № 1258, у частині розмірів витрат з інформаційно-технічного забезпечення (ІТЗ) судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, які вступили в силу 27.04.2009. Відповідно до змін, відтепер замість чітко встановленої фіксованої суми у гривнях застосовуються коефіцієнти, а сума витрат з ІТЗ, що підлягає сплаті, обраховується за формулою:

де P – сума витрат, що підлягає сплаті на момент подачі позовної заяви;
Мз/п – мінімальна заробітна плата, встановлена Верховною Радою України у Законі України про Державний бюджет України на відповідний рік;
k – коефіцієнт витрат залежно від категорії справи.
Таким чином мінімальна заробітна плата виступає опосередкованим, інтегрованим показником економічного стану країни, індикатором росту (падіння) цін на основні групи товарів (послуг) і, як наслідок, може бути використана у якості базового елементу при формуванні вартості товару (послуг).
Базовий розмір плати перераховується при зміні розміру мінімальної заробітної плати. У діючих договорах розмір плати змінюється з моменту пролонгації або внесення змін до договору (додаткових угод).
Пропонується кілька варіантів формування вартості розміщення реклами та рекламних засобів відповідно до форм застосування: рекомендований порядок формування вартості зовнішньої реклами та внутрішньої реклами, вартості розміщення (розповсюдження) реклами на/у рухомому складі та на інших рекламних засобах.
Приклад розрахунку розміру плати за розміщення (розповсюдження) реклами на/у рухомому складі, який обчислюється за формулою:
де С – плата за розміщення реклами на/у рухомому складі, грн;
N – кількість днів експонування;
К₁₀ – коефіцієнт категорійності поїзда. Рекомендований коефіцієнт категорійності складає 1,0 ÷ 1,5.
К₁₀ = 1,0 – для пасажирського поїзда;

К₁₀ = 1,3 – для фірмового поїзда;
К₁₀ = 1,5 – для швидкого поїзда.
Впровадження методології єдиної цінової політики з рекламно-інформаційної діяльності надасть змогу підприємствам залізничного транспорту встановити єдиний порядок формування і застосування базових показників розміру плати за розміщення (розповсюдження) реклами та рекламних засобів при укладанні договорів з рекламно-інформаційної діяльності на залізницях.