УДК 311.3:336.221.001.26

Лазебник Ю.О.,

Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна

Вплив податкової складової на діяльність

підприємств транспорту в Україні

Проанализирована налоговая составляющая валовой добавленной стоимости предприятий транспорта и связи, а так же ее соответствие структуре валового внутреннего продукта Украины.

Існуюча в Україні практика оподаткування підприємств транспорту і зв'язку не стимулює ефективне їх функціонування та розширене відтворення, що зумовлює необхідність розроблення принципово нової податкової системи їх діяльності.

У 1996 році було затверджено Державний класифікатор України ГК 009-96 "Класифікація видів економічної діяльності" наказом Держстандарту України від 22 жовтня 1996 р. N 441 та введено в дію 01.07.97 р. Починаючи з 2001 р.,            розрахунки оціночних показників результатів виробництва продуктів та послуг на різних рівнях функціонування економіки здійснюються не в галузевому розрізі, а за видами економічної діяльності. Згідно з діючою Класифікацією облік по підприємствам транспорту здійснюється у рамках виду економічної діяльності "транспорт і зв'язок".

Сучасна система обліку в Україні відповідає міжнародній методології, яка заснована на системі національних рахунків (СНР). В Україні сформована та стало функціонує система розрахунків ключових макроекономічних показників, основні консолідуючі рахунки розробляються та публікуються з річною періодичністю. Центральні показники системи національних рахунків - валові додані вартості за видами економічної діяльності та секторами економіки, сума яких з урахуванням податків являє собою валовий внутрішній продукт країни - розраховуються трьома взаємопов'язаними методами: виробничим, розподільчим та методом кінцевого використання. Аналіз структури валової доданої вартості за кожним з цих методів із виділенням податкової складової і дозволяє розробити рекомендації щодо оптимізації податкового навантаження за видами економічної діяльності.

Частина валового внутрішнього продукту, що удержавлюється за допомогою податків, є фінансовою основою державного регулювання ринкових відносин. Вилучена за допомогою податків частка валового внутрішнього продукту свідчить про кількісний вимір податків фінансової категорії, а також їх роль у ринковій економіці.

За методологією національного рахівництва при розрахунку валового внутрішнього продукту розподільчим методом, а саме за категоріями доходу, враховуються наступні складові: оплата праці найманих працівників, податки за винятком субсидій на продукти, інші податки за винятком субсидій, пов'язані з виробництвом, а також валовий прибуток та змішаний дохід.

Згідно з методологією розрахунків, що використовується в Україні на сучасному етапі виділяють податки на виробництво та імпорт за винятком субсидій, які включають:

• податки на продукти за винятком субсидій, розмір яких безпосередньо залежить від кількості чи вартості товарів і послуг, вироблених, реалізованих або імпортованих виробничою одиницею. Ці податки закладено в ціну окремих товарів чи послуг; після їх реалізації фіксована сума податку перераховується до державного бюджету;
• інші податки, пов'язані з виробництвом, за винятком субсидій, що включають платежі підприємств і організацій до державного та місцевих бюджетів, державних цільових фондів у зв'язку з використанням виробничих ресурсів (землі, води та ін.) та одержанням дозволів на специфічні види діяльності.

У 2007 році в Україні структура валового внутрішнього продукту за категоріями доходу була такою: 48,8% склала оплата праці найманих працівників; 11,9% - податки на продукти за винятком субсидій; 0,3% - інші податки, пов'язані з виробництвом, за винятком субсидій; 39,0% - валовий прибуток та змішаний доход. Структура валової доданої вартості підприємств транспорту і зв'язку дещо відрізняється від середньої за видами економічної діяльності: 47,1% - оплата праці найманих працівників; 7,0% - податки на продукти за винятком субсидій; 0,8% - інші податки, пов'язані з виробництвом, за винятком субсидій; 45,1% - валовий прибуток та змішаний дохід.

Слід відмітити, що у сфері діяльності транспорту і зв'язку частка інших податків, пов'язаних з виробництвом, яка складає 0,8% від валової доданої вартості, значно перевищує частку відповідного показника по всій економіці взагалі (0,3% від валового внутрішнього продукту). Тобто, податкове навантаження від інших податків, пов'язаних з виробництвом, у сфері транспорту і зв'язку майже втричі перевищує середній рівень по економіці, що значною мірою відображується на розвитку даної сфери економічної діяльності.

Умовою успішного функціонування транспортної сфери має стати розроблення й впровадження ефективної науково обґрунтованої національної податкової політики та удосконалення податкової системи, що має передбачити комплексну систему внутрішньо взаємопов'язаних дій, основне спрямування яких було б направлене на забезпечення розподільчих і перерозподільчих відносин між підприємствами транспорту і зв'язку та державою із врахуванням особливостей ринкових умов господарювання та специфічних регіональних відмінностей.

Основним напрямом такої податкової політики має бути забезпечення підприємств транспорту і зв'язку власними обіговими коштами у достатньому обсязі для здійснення інвестиційної діяльності шляхом зниження загального податкового навантаження. Ефективним податковим заходом держави є податкові пільги. Вони можуть стимулювати інвестиційну діяльність та впровадження досягнень науково-технічного прогресу у транспортній сфері. Наданням додаткових податкових пільг для нових інвестицій держава повинна заохочувати оновлення основного капіталу.

Податки стають не тільки головним джерелом наповнення державного бюджету, але й важливим засобом радикальних змін в кожній окремій сфері економічної діяльності. Зокрема, вони виконують роль фінансового регулятора діяльності транспортної сфери та виступають важливим інструментом макроекономічного регулювання, перерозподілу валового внутрішнього продукту на цілі економічного розвитку даного виду економічної діяльності.