Сделан анализ состояния тягового подвижного состава на железных дорогах Украины и работ по технико-экономической оценке оптимальных вариантов его приобретения у различных производителей. Рекомендуется разработать методологические основы определения стоимости жизненного цикла тягового подвижного состава в условиях железных дорог Украины.

Однією з складових в роботі залізниць України є утримання локомотивного господарства, головним завданням якого є забезпечення процесу перевезень вантажів і пасажирів технічно справним тяговим рухомим складом. Звісно, що на локомотивне господарство припадає значна частина експлуатаційних витрат. Тому, від рівня технічної досконалості  та стану тягового рухомого складу, умов його використання, системи ремонту та обслуговування, в кінцевому рахунку, залежать результати діяльності транспорту в цілому.
На теперішній час тяговий рухомий склад залізниць України, що обслуговує вантажний, пасажирський, приміський та маневровий рух, знаходиться у критичному стані – його знос складає від 70% до 80%, а фактичний термін служби досяг 25-40 років від побудови. Такий великий моральний та фізичний знос активної частини основних фондів залізниць може призвести до серйозних технічних, економічних та соціально-екологічних наслідків.
Таким чином, у найближчій перспективі однією з першочергових проблем Укрзалізниці стає швидке і всебічне оновлення тягового рухомого складу. Враховуючи такі прогресивні напрямки в роботі транспорту, як організація швидкісного пасажирського руху, створення міжнародних транспортних коридорів – без чого неможливо утримати і підвищити конкурентоспроможність українських залізниць на ринку транспортних послуг – ця задача стає ще більш актуальною.
Оновлення тягового рухомого складу потребує значних капітальних вкладень. Це особливо стосується тих випадків, коли розглядаються можливості придбання локомотивів за кордоном (наприклад, в Росії, Чехії і т.д.). При цьому необхідно відмітити, що Україна має власний науково-виробничий потенціал, який дозволяє організувати і освоїти, з урахуванням світового досвіду локомотивобудування, виробництво тягового рухомого складу.
Розширення розробки та освоєння виробництва сучасного тягового рухомого складу потребує проведення техніко-економічного аналізу та наукового обґрунтування вибору можливих варіантів оновлення нової техніки. При цьому, техніко-економічні розрахунки повинні враховувати не тільки етап виробництва прогресивних видів техніки, але і етап її експлуатації, який являє собою досить тривалий період і протягом якого можливі зміни в: національній економіці, обсягах перевезень; різноманітних вартісних показниках та нормативній базі; показниках технічного стану (надійності, економічності, продуктивності, ремонтоздатності, екологічності технічних засобів та т.д. Однак, у теперішній час в залізничній галузі України відсутня єдина, достатньо обґрунтована  методологія щодо визначення техніко-економічних показників використання тягового рухомого складу, з урахуванням цих умов. Дотепер для оцінки ефективності інвестиційних проектів фахівцями залізничного транспорту України широко використовуються розробки радянського періоду, які базуються на зіставленні приведених річних витрат. Застосування цієї теорії в тих економічних умовах пояснювалось багатьма технічними, технологічними та економічними факторами, які не змінювались протягом значного періоду, але нажаль, не було гарантій правильності або помилковості прийнятого рішення.
Тому, на сучасному етапі розвитку тягового рухомого складу і в умовах ринкових відносин, необхідно, враховуючи усі можливі вартісні зміни протягом життєвого циклу виробу, вирішити науково-прикладну проблему створення методології визначення техніко-економічних показників функціонування науковоємного тягового рухомого складу, яка б відповідала методам визначення ефективності інвестиційних проектів, що застосовуються у світовій практиці. Такий підхід дозволить більш достовірно зробити прогноз доцільності та вигідності проектів по створенню і втіленню в експлуатацію нової техніки, а також попередньо визначити справедливу ціну на етапі її закупівлі.
З 1990-х років на залізничному транспорті європейських країн (у тендерній документації, в економічній частині контрактів на поставку техніки, нормативних документах) почали активно використовуватися показники вартості життєвого циклу (Рroduct Life Cycle Cost — LCC) виробу.
У вітчизняній літературі та літературі країн СНД по рухомому складу також почали використовувати терміни "життєвий цикл" та відповідно "вартість життєвого циклу". Головною перевагою концепції "вартість життєвого циклу" для користувача є полегшення  прийняття рішень щодо інвестицій та можливості робити вплив на загальні витрати при утриманні об’єктів нової техніки, з використанням порівняльного аналізу витрат на їх придбання та додаткових витрат, які необхідні для ремонту та обслуговування техніки, що експлуатується. В теперішній час, у зв’язку з постійним скороченням життєвих циклів продукції, концепція LCC стає ще більш актуальною.
Однак, на теперішній час не існує детальної стандартної методики оцінки вартості життєвого циклу тягового рухомого складу залізничного транспорту і зокрема в Україні. Тому розробка методологічних основ визначення вартості життєвого циклу тягового рухомого складу залізниць України на даний момент є актуальною науковою і практичною задачею.