Управління кадровим потенціалом є найважливішою складовою менеджменту на підприємствах залізничного транспорту, а питання дослідження чинників, що впливають на забезпечення потреби залізниці в кадрах є дуже актуальними.

На формування кадрового потенціалу підприємства впливають багато чинників, які можна умовно об'єднати в дві групи. Перша група – це зовнішні чинники. Вони складаються виходячи з регіональних особливостей, і підприємство не в змозі їх змінити. Друга група – внутрішні чинники, пов'язані безпосередньо з діяльністю підприємства, його функціонуванням і розвитком.
Одними з знайчніших зовнішніх чинників є демографічна ситуація в регіоні і ситуація, що складається на ринку праці. Вивчення даних чинників дозволить спрогнозувати, наскільки реальне забезпечення потреби в персоналі в майбутньому.
Якщо демографічна ситуація створює загальні умови формування трудових ресурсів на досить віддалену перспективу, то рівень зайнятості працездатного населення визначає наявність трудових ресурсів, які можна досить швидко привернути з ринку праці. Вплив цього чинника може бути позитивним для залізничної галузі. Очевидно, що за наявності високого безробіття у працівників залізниці є стимул, що закріплює їх на робочому місці, а у залізниці – можливість вибору на ринку праці.
Проте, вільна робоча сила, по-перше, по своїй кваліфікації не завжди відповідає запитам залізничних підприємств, а по-друге, не завжди є в тих районах, де вона найбільш гостро необхідна. Ця ситуація також сприяє зростанню конкуренції за залучення кваліфікованих фахівців і робітників багатьох виробничих груп і професій.
Аналіз розподілу чисельності зайнятих в економіці і безробітних по рівню освіти має важливе значення для того, щоб надалі правильніше спрогнозувати кваліфікаційний рівень прийнятих працівників. Аналіз чисельності зайнятих в економіці доводить, що найбільшу частку складають особи, що мають середню (загальну) повну (11 класів) і середню професійну освіту, причому їх частка має тенденцію до зниження. Далі по питомій вазі переважають особи з вищим професійним, потім – з основною загальною (9 класів) освітою. Саму незначну частку у вказаній структурі посідають працівники з незакінченою вищою освітою, з початковою загальною освітою або не мають освіти. В структурі безробітних спостерігається дещо інша картина. Найбільшу частку складають безробітні з середньою (загальною) повною освітою, потім з основним загальним, і приблизно однакова питома вага доводиться на осіб з середньою і початковою професійною освітою.
Що стосується внутрішніх чинників, які визначають зміни в запитах залізниці щодо ринку робочої сили, то до них можна віднести:
• лідерство як один з напрямів реалізації стратегії управління якістю і як основу всіх перетворень і поліпшень на залізниці. Проблема, яку необхідно вирішити, це приведення роботи з керівними кадрами дороги у відповідність із стратегією розвитку, що припускає розвиток системи лідерства і підвищення на її основі ефективності діяльності керівних кадрів;
• підвищення показників виробничо-фінансової діяльності залізниці;
•  реконструкцію і оновлення матеріально-технічної бази;
• підбір і закріплення персоналу по важливих спеціальностях, професіях і виробничих групах. Найбільш гостро ця проблема стоїть в господарстві шляху. Найпроблемнішими робочими професіями з укомплектованості або текучості є слюсарі по ремонту локомотивів і вагонів, провідники пасажирських вагонів, електромонтери СЦБ і зв'язку, електромонтери контактної мережі, машиністи тепловозів, оглядачі вагонів всіх найменувань.
Важливо відзначити, що до проблемних груп відносяться досить кваліфіковані категорії фахівців і робітників, украй необхідних залізниці в умовах оновлення виробничої бази і переходу на комерційні умови роботи. Багато хто з них запитаний і на ринку праці. Тому потрібні заходи щодо їх закріплення, особливо напередодні виникнення внутрігалузевої і внутрішньокорпоративної конкуренції.
Розвиток кадрового потенціалу на даному етапі стає однією з найважливіших умов конкурентоспроможності залізничного транспорту і послуг, що надаються галуззю, в умовах стабільної економіки і виходу на глобальний ринок. Рішення довгострокових задач, які стоять перед залізничною галуззю, неможливе без формування стратегічного кадрового потенціалу, молодих, активних і талановитих фахівців, орієнтованих на тривалі трудові відносини і розвиток професійної кар'єри на залізничному транспорті. Для успішної реалізації стратегічних планів важливе як збереження вже працюючих фахівців, так і залучення і навчання нових кадрів. Забезпеченість підприємств залізничного транспорту працівниками, що володіють необхідними знаннями і навиками, їх раціональне використовування, високий рівень продуктивності праці мають велике значення для збільшення обсягів перевезень і підвищення ефективності виробництва. Зокрема, від цього залежать обсяг і своєчасність виконання всіх робіт, ступінь використовування устаткування, машин, механізмів і як результат – обсяг виробництва продукції, її собівартість, прибуток і низка інших економічних показників.