Протягом періоду організаційно-структурної перебудови на залізницях після здобуття Україною незалежності спостерігалось значне скорочення обсягів перевезень та інших видів господарської діяльності при одночасному збереженні розмірів основних засобів, обслуговування яких вимагає відповідно утримання робочої сили. За багатьма виробничими групами чисельність працюючих склалася в період масових перевезень вантажів та пасажирів без орієнтації на ефективність використання трудових ресурсів, у зв’язку з чим у нових економічних умовах постає необхідність використання більш кваліфікованої праці на залізничному транспорті, розширення залежності оплати праці від обсягів виконуваних робіт, підвищення мотивації праці та зацікавленості працюючих у результатах діяльності галузі. Розрахунок чисельності працівників основних провідних професійних груп структурних підрозділів та господарств, здійснюється під впливом таких факторів, як наявність основних засобів, технічного устаткування, вимог технологічних процесів, форми організації праці, та практично не залежить від обсягів експлуатаційної роботи, що не дозволяє визначати ступінь забезпечення персоналом для виконання головних функціональних завдань перевізного процесу.
Поступово в умовах ринкової економіки відбувається підвищення вартості трудових ресурсів та розмірів середньої заробітної плати, зростання розмірів інших форм соціальної та заохочувальної підтримки, розширення соціальних пільг та компенсаційних пакетів для працівників галузі, що сприяє встановленню завдання переходу від розрахунків чисельності персоналу, зайнятих на обслуговуванні технічних засобів у підрозділах, до обліку трудовитрат на одиницю експлуатаційного показника, пов’язаного з обсягами перевезень, початково-кінцевих операцій, допоміжної діяльності. Впровадження і застосування сучасних технологій призводить до вивільнення надлишкового персоналу, що негативно позначається на соціально-економічній ситуації у регіонах, де залізниця виступає єдиної структурою-роботодавцем.
Для ефективного розвитку системи управління персоналом на залізничному транспорті раціональним напрямком управління трудовими ресурсами при забезпеченні перевізного процесу є проведення організаційних заходів з приведення і утримання чисельності персоналу галузевих господарств  відповідно до обсягів перевезень та інших видів робіт. При реалізації практичних заходів необхідно використовувати показники експлуатаційної роботи залізничного транспорту, які відображаються в офіційному статистичному обліку.
У проекті Державної програми реформування залізничного транспорту значна увага приділяється оптимізації контингенту працюючих та посилення матеріальної та нематеріальної мотивації персоналу у процесі проведення реструктуризації галузі. Зокрема у програмі реформування суттєве місце посідають заходи з підвищення нематеріального стимулювання, соціального захисту та корпоративної культури працівників залізничних підприємств, як основні заходи прогресивних методів мотивації персоналу. Так, одним з першочергових завдань реформування та удосконалення системи управління підприємствами залізничного транспорту визначено підвищення рівня соціальної захищеності працівників галузі. Реформування та розвиток залізничного транспорту вимагає проведення ефективної соціальної та кадрової політики, яка повинна забезпечувати здійснення комплексу заходів, спрямованих на пом’якшення негативних наслідків економічних реформ і структурних перетворень у галузі залізничного транспорту та продовження практики укладення галузевих угод, виходячи з державної політики у галузі трудових ресурсів, що забезпечуватиме працівникам відчуття стабільності та сприятиме підвищенню корпоративної лояльності.
У основу системи мотивації персоналу залізничного транспорту, що має бути розроблена для впровадження в найближчий час та стає особливо актуальною в процесі реформування галузі, мають бути закладені основи усіх чотирьох елементів мотиваційного комплексу персоналу із приділенням особливої уваги створенню норм корпоративної культури залізничників у всіх підрозділах новоствореної Компанії для побудови сприятливого іміджу залізничної галузі на ринку транспортних послуг України та світовому транспортному ринку.
Одним з найважливіших завдань реформування та розвитку залізничного транспорту є проведення ефективної соціальної політики, основними складовими мотиваційного комплексу якої мають бути підвищення мотивації праці шляхом збільшення заробітної плати, впровадження механізму, що забезпечує отримання працівниками винагороди залежно від результатів їх праці, запровадження системи преміювання у межах трудових колективів; формування нових принципів соціального інвестування, спрямованих на підвищення ефективності роботи і соціальної відповідальності за рахунок посилення значення корпоративної культури та етики; забезпечення відповідності заробітної плати кваліфікації працівників, їх внеску в підвищення прибутковості підприємства; розвиток систем соціальних гарантій працівникам і пенсіонерам галузі залізничного транспорту; удосконалення системи підвищення кваліфікації кадрів, розробка і реалізація програми, спрямованої на профорієнтацію, підготовку і залучення у галузь молодих фахівців, підвищення якості підготовки фахівців галузі.
Отже, в основі ефективної соціальної політики залізничного транспорту у процесі реструктуризації залізничного транспорту з подальшою ринковою трансформацією галузі має бути закладено удосконалення планування чисельності персоналу усіх підрозділів компанії, що сприятиме оптимізації трудових ресурсів з урахуванням основних показників роботи залізниць, а також застосування повного мотиваційного комплексу персоналу.