Обеспечение конкурентоспособности и стабильности работы железнодорожного транспорта требует нового подхода к управлению и оценке качественного состава работников. Исходя из требований современного общества, основой данного подхода должна стать новая экономика – экономика знаний.

Залізничний транспорт є стратегічною галуззю, яка потребує чіткої і вивіреної роботи. Крім того, як будь-яке підприємство, яке функціонує на ринку послуг, залізничний транспорт має забезпечити собі високий рівень конкурентоспроможності.
Ріст рівня технологічності процесів, що відбуваються на залізничному транспорті, в тому числі розвиток МТК та логістичних центрів, а також інтенсифікація самого перевізного процесу створюють об’єктивні умови для збільшення ризику виникнення позаштатних і аварійних ситуацій. Така ситуація вимагає не тільки вдосконалення технічної складової процесу надання транспортних послуг, а й підвищення рівня якісного складу людських ресурсів. Адже людина, незважаючи на автоматизацію та інновацію виробничих процесів будь-якого підприємства, була, є і буде основною одиницею цього самого процесу. Незважаючи на широке впровадження приладів безпеки, особливу роль продовжує відігравати людський фактор. Його питома вага серед причин допущених транспортних подій становить за різними оцінками і у різних службах українських залізниць від 20% до 90%. Крім того, численні дослідження в області управління персоналом виявили чіткий зв’язок між проблемами менеджменту кадрів і ефективністю діяльності підприємств. На думку експертів, 80% успіху діяльності в сучасних умовах забезпечуються людськими ресурсами. Отже, основою створення стабільності і конкурентоспроможності залізничного транспорту є ефективність людського фактору.
З розвитком науково-технічного прогресу змінюється суспільство. Основною світовою тенденцією розвитку суспільства є перехід від сировинної та індустріальної економіки до економіки знань, яка базується на інформаційних технологіях та інтелектуальних ресурсах. У структурі суспільного виробництва збільшується питома вага високотехнологічного сектора; у складі виробленої продукції зростає частка доданої вартості за рахунок інтелектуальної складової; змінюється характер людської праці на користь творчої та інтелектуальної діяльності. Тому знання та інтелектуальний капітал є вирішальними факторами успіху підприємства, яке функціонує в умовах конкуренції. В зв’язку з цим для забезпечення ефективності використання людських ресурсів необхідне проведення кардинальних змін в управлінні залізничним транспортом і постійне підвищенні кваліфікації робітників.
Економіка знань на відміну традиційної економіки передбачає наявність креативного мислення, а також виконання низки умов:
1) врахування при управлінні людського фактора, який включає поведінку людей, їхні  цінності, міжособистісні зв’язки всередині колектива;
2) правильний вибір стилю управління, а також підтримка з боку керівництва підприємства, яке має доводити до робітників плани розвитку підприємства, розповсюджувати і стимулювати виробництво знань;
3) забезпечення і вдосконалення можливостей доступу, обробки і управління знаннями для більш ефективного використання баз знань;
4) наявність новітніх технологій, які дають можливість втілювати в життя знання робітників;
5) створення умов, при яких учасники володіють всією повнотою інформації, аналізують і враховують організаційну культуру, мають можливість запропонувати зміни, зробити уточнення.
Багато хто з економістів виділяє такі обов’язкові умови розвитку економіки знань як: глибокі традиції освіти, прикладної і фундаментальної науки, створення складних технічних систем, розвиток культури.
В організаційно-технологічному, трудовому аспекті економіка знань – це економіка, основою якої є високопродуктивні, конкурентоспроможні робочі місця, де працюють висококваліфіковані, інноваційно-орієнтовані працівники; в ній впроваджуються інформаційні, комунікаційні та інші прогресивні технології; виготовляється високотехнологічна, наукомістка, конкурентоспроможна продукція. Отже, основою економіки знань є конкурентоспроможність у найширшому значенні цього поняття, що продукує конкурентні переваги і забезпечує стійкий соціально-економічний розвиток.
Тому сучасний підхід до управління має бути заснований на концепції людських ресурсів, що визнає необхідність капіталовкладень у формування і розвиток людських ресурсів.
Виходячи з особливостей і вимог економіки знань, можна виділити такі складові сучасного підходу до управління і оцінки якісного складу робітників.
Інтелектуальна – спрямована на якісну і безперервну освіту робітників, в тому числі і самоосвіту.
Інноваційна – спрямована на забезпечення тісної взаємодії підприємств залізничного транспорту з науковими та освітніми закладами, центрами стратегічних розробок, дослідницькими лабораторіями, а також впровадженні на підприємствах залізничного транспорту інноваційних технологій.
Соціальна – спрямована на створення сприятливих умов праці, забезпечення високого рівня корпоративної культури та психологічного клімату.
На наш погляд, саме в розрізі цих складових повинно здійснюватися управління людськими ресурсами, а також проводитися оцінка якісного складу робітників залізничного транспорту. Тільки в цьому випадку рівень робітників дійсно буде відповідати сучасним вимогам суспільства і зможе забезпечити конкурентоспроможність і безперебійність роботи залізничного транспорту.