Для досягнення високого рівня продуктивності праці дослідники у всьому світі зосереджують значні зусилля [Майкл Армстронг (2006), А. Колот (2006), В. Слиньков (2008), О. Гребінчук (2009) тощо]. Відповідно економічна наука озброїла практичних менеджерів, підприємців, фахівців із кадрових питань необхідними розробками, інструментами, порадами, що спрямовані на досягнення необхідних чи бажаних результатів із зазначених проблем.
Наукові дослідження свідчать про те, що на продуктивність праці з одного боку, впливають чинники, що пов’язані із матеріальними та моральними потребами працюючих, з іншого, – можливості та бачення доцільності господарюючого суб’єкта в задоволенні зазначених потреб. В свою чергу потреби працюючих залежать від їх кваліфікаційного рівня, від рівня попиту на таких працівників, від рівня добробуту населення в країні. Господарюючі суб’єкти оцінюють можливості створення необхідних умов для задоволення потреб працюючих з урахуванням рівня рентабельності виробництва, розвитку технічних можливостей для забезпечення умов праці (температура, санітарний стан робочих місць, безпечність виробництва тощо), станом ринку праці в регіоні.
При тому, що ринкові умови до певної міри урівноважують потреби та можливості їх задоволення, кожний господарюючий суб’єкт прагне досягнути кращих результатів діяльності, ніж конкуренти, та здійснює пошук шляхів вирішення поставлених завдань.
Важливим напрямком вирішення питань зростання продуктивності праці, є розробка системи мотивації працюючого в досягненні високого його рівня.
Мотиваційна сфера особистості поєднує в собі сукупність взаємопов’язаних та структурованих мотивів людини, що зумовлені змістовним мотивом його життєдіяльності і є внутрішнім чинником його поведінки.
В економічній літературі поняття «мотивації праці» полягає в тому, що створюються такі умови, які регулюють трудові відносини, в рамках яких у працівника з’являється потреба самовіддано працювати, оскільки це для нього є єдиним шляхом досягнення задоволення власних потреб. Це процес співставлення цілей підприємства і цілей працівника для найбільш повного задоволення потреб обох сторін, процес заохочення себе та інших до продуктивної праці для досягнення загальних інтересів.
На сьогоднішній день не існує єдиного підходу до проблеми виміру ефективності трудової діяльності, яка тісно пов’язана з продуктивністю праці. Складність полягає в тому, що процес трудової діяльності персоналу тісно пов'язаний з виробничим процесом і його кінцевим результатом, соціальною діяльністю працівників, економічним розвитком підприємства та ін.
Вчені, аналізуючи наукові теорії, виділяють такі основні концепції оцінки ефективності трудової діяльності, як економічна ефективність праці, соціальна ефективність праці, оцінка за кінцевими результатами, управління продуктивністю праці, якість трудового життя, оцінка ефективності праці за бальною шкалою, оцінка трудового внеску (участі). Разом з тим, управління продуктивністю праці створює умови для планування й аналізу трудових ресурсів за головним     критерієм – продуктивністю (виробітком) і пов’язаними з ним іншими показниками.
В ринкових умовах продуктивність праці є об’єктом переговорів і укладання відповідних договорів між адміністрацією підприємства і його трудовим колективом в рамках спеціального або колективного договору.
Продуктивність праці на підприємстві за певний період часу змінюється під впливом багатьох причин. Як відомо, всі фактори що впливають на зміну обсягів виробництва та чисельності працюючих впливають і на зміну продуктивності праці в кінцевому результаті. Під факторами зміни продуктивності праці слід розуміти причини, що обумовлюють зміни її рівня.
Під резервами зростання продуктивності праці слід розуміти реальні можливості економії трудових ресурсів підприємства, які не використовуються. Внутрішньопродуктивні резерви обумовлені удосконаленням і найбільш ефективним використанням основних виробничих фондів, робочої сили, а також скороченням втрати робочого часу, економією сировини та матеріалів, капіталу, електроенергії та інших видів ресурсів.
Ефективність використання трудових ресурсів підприємства характеризує продуктивність праці. Одним із основних напрямків зростання продуктивності праці є розробка системи мотивації працівників на підприємстві, яка останнім часом набула вагомого значення. Виникає необхідність у застосуванні новітніх підходів до побудови системи стимулювання працюючих, у розробці на підприємстві власних форм матеріального й нематеріального заохочення найманих працівників, встановленні програми гнучких соціальних пільг.